«тут жив Пастернак, а там-он Сікорський...»

Юрій Буряк

тут жив Пастернак, а там-он Сікорський

ставив на пагорбі перший свій гелікоптер,

Микола Руденко і Алла Горська –

вітер із гір і глухих печер

звідомлення з фронту на ПБК:

“Русcкий блок” взяв за роги бика

і “зелені людці” ліліпутіна з велетенського НЛО

почали косити бабло

завалили сезон півострівним аборигенам,

віддали на відкуп, т.б.м., сюзерену,

що безумовно схвалили кремлівський кумир

і північнокорейський аналог його Кім Чен Ір

Беня з Гепою побалакали по телефону

пом’янули держдупу і “П’ятий кут”

і собаку Павлова, натреновану вигавкувати “Банду геть!”

з п’ятого кута Гавнюченко встиг перебігти у п’яту колону,

а за ним бігла смерть, а за ним бігла смерть…

тасувалися анабазисом ключові фігури

Києва доісторичного хрещатицької архітектури,

вітер у стовбурах завивав згори,

як гудуть над кістками людей бори,

і війська ПВО, наче крейсер над бандформуванням,

почали нарешті кудись просуватися,

на південному сході захоплювали прокуратури й контори

новоявлені чорна сотня і чорний хрест,

білий молот і вчорашній мажор – той, блядюг котрий

у крутому готелі садив на перст,

розчинився в діаспорі і, на спори

розпадаючись, у репродуктор віщав з-за бугра,

а надвечір місто світилося як фіорди

і тяглися вервечки людей у храм

понад містом стояв дух бензину і гуми…

і гатив у землю снаряд із ЦУМу,

добиваючись до хрещатицького джерела

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

з Інститутської кров, замерзаючи, вниз текла.