«Вікна горять у будинку Маковського...»

Юрій Буряк

Вікна горять у будинку Маковського,

з кімнати, де вмер Столипін,

голос лунає: “Героям тоскно!”,

з брами виходять кількоро типів,

тупають на “буржуїв” опівнічних;

видно, як воском спливає підсвічник

у напівпідвальній чиїйсь комірчині,

де є герой, але на героїні,

прошу, герой сей лежить на дивані

на героїні у повній нірвані,

бавиться білим герой порошком,

на х… послав короля і ревком.

Сняться героєві воїни Сходу,

маршем мільйону йдуть по спермоходу,

як по тунелю метрополітену,

з вази зі сливи квітками виходять,

з маоцзедунами йдуть кімерсени,

в беркута строях на ж… всіх “содять”.

А в головах крізь шипіння і шуми

чути команди і тріскіт на скресі,

блимають цифри і кресляться суми

від небожителів у Піднебесній,

голови замість м’ячів залітають

в чорні ворота імперського раю.

Ось під’їжджає машина з брандспойтом

із “Амаркордом” і “Забріскі пойнтом”,

трохи впереміш з жахами Франсіско,

видно як бігає лідер пернатий

з птаха заморського вигнутим писком,

як починає усе замерзати

і покриває усіх шоколята.