«По всьому, що сталось, означився поступ...»

Юрій Буряк

По всьому, що сталось, означився поступ,

ніхто не хотів покидати Майдану,

щуриха Лоліта з бомжем із Норд-Осту

ні крук Погребінський, що каркав з екрану

і вже переймався біжучим моментом,

а дим валував із руїн під Біг-Бемом

і снайперське око з кривавим пігментом,

спрямляючи вектор, давало проблемам

нового насвітлення, В.О. Коротич

з гарантом проходив по мінному полю,

газети з портретами на розвороти

гасили портрет закіптюжений болю

а потім був наступ серійного вбивці,

гебістський шнурок зашморгнувся на горлі,

і жоден авгур зі своїх гаруспіцій

не міг би вгадати судьби на агорі

або передбачити, що невзабарі

злітатимуть душі людей над Майданом,

що з’являться паузи в репертуарі –

хвилини мовчання за аеропланом

і матір чиясь, вбита на Інститутській,

і хлопці, потяті страшними джмелями,

вестимуть народ, небожителі буцім,

туди, звідки в них крізь приціли стріляли.