«Знову портупея і халява...»

Юрій Буряк

Знову портупея і халява

і короткоствольний автомат,

москва, розпаношена й лукава,

Севастополь, гирло Донузлава

зашморгом затягує наш “брат”

гопники і сараноподібна

більмоока чудь і хохлома,

піп на танку, дим з панікадила,

карлик-президент і піп Кирило

дурять світ і віри в них катма!

Знов з плеча занесено сокиру,

Каїн в спину Авеля руба,

розтинає православну віру,

виродкує каламутним виром,

каже, що гаплик всьому й труба.

Зрадники і збіглі яничари

тіло Неньки ріжуть на паси,

голову стискають обручами,

братніми обіймами, почвари,

навертають в сталінські часи.

Світ образин – янек, гепа, допа –

накидають з 88 тітушок ярмо,

і Батурин дивиться спідлоба,

і лунає клич з-під Конотопа:

“Землю упирям не віддамо!”

Карлики, що стали королями –

ті, що в почтах блазнями були,

нині помінялися ролями,

де в пошані не закони драми –

дичина юродства й кабали.