3. «На кожній гілці – сойки і дрозди…»

Юрій Буряк

На кожній гілці – сойки і дрозди,

Їм, звісно, дятла зойки до звізди,

Коли на шип настромлює пішак

Пішаче серце, на якім піджак,

Коли троянський кінь, в’єпенний друг,

Б’є в спину, аж зривається з попруг,

І, як пелюстя, обсідає тля

Корони королеви й короля.

Діагональ прокреслив офіцір,

Добив коня й беркицьнувся в сортир:

Сад переходить плавно в Берковці,

А шахові фігурки – у мерці.