8

Юрій Буряк

що той лижвар альпійський у дзеркалах,

зненацька накриває весь квартал,

і тільки скалки вслід мигтючі й спалах

з шипінням як вогненний інтеґрал

з небес вогню, зі скла сальто-мортале,

де mort смертельне оповито шалом,

як шалик помаранчевий і сніг

м’який із глибини копалень

виригує останнє проти-всіх.

І там, і тут стоїчна бієнале

вод і висот, які на склі жахтять,

як зірка над опальним генералом.

І танки в обороні криміналу,

і свічка за помин його життя –

вже вечір, вечір… Хмари над Яр-Валом.