2

Юрій Буряк

Трибратству сих дубів повірив навіть час,

Вони росли утрьох, появі самосійній,

Коли тут кров лилась і стугоніли війни,

Завдячуючи лиш Тому, Хто серед нас

Посвідчував, що Він себе являв не раз

І сіяв благодать, проходячи промінням,

І силу в них вливав, підтримував молінням,

Коли серед людей уже почавсь колапс.

Вони стоять утрьох, як воїни Христові,

В чернечому бору, і донорської крові

У сих дубах, либонь, тяжкий резервуар,

У глибині століть вони сплелись корінням

Під мурами, що стануть швидше тлінням,

Ніж воїнство, яке веде Небесний Цар.