3

Юрій Буряк

Його віки роздвоїли, і рухом

Вбік подали, та, хилячи надміру,

Наповнили таким співучим духом,

Що формою нагадує він ліру

Чи арфу, це залежить ще й від слуху.

І сімдесят дубів цього клавіру

Усе, що перейшло на потеруху,

Обернуть знов на сяйво і на віру.

Велика ліра хай під лазаретом,

Увібгана в каркас цього сонету,

Нагадуючи далечі античні,

Щоднини марить дальніми перстами,

І, як ченці, прив’ялені постами,

Між смертю і життям летить у вічність.