4

Юрій Буряк

Удвох ідуть від берега на кручу:

Один із них – тисячолітній дуб,

Всіх поіменно знає він, а зруб

На схилі – то його колишній учень.

Він лаврського скита старий заручник,

За митрою ченця ховає чуб,

І складки древні з обрисами губ

Молитву промовляють всекленучу.

Дубова лавра тут і лазарет

Нагадують цим сущим і болящим,

Що всі дуби навколо не пропащі

Для Того, Хто покинув Назарет.

Хай зціляться усі дубовим духом,

А надто ті, що в Рай ідуть з обухом.