1

Юрій Буряк

Якщо зрушити матрицю часу від

дня напередодні Великого Дня,

на який чекали і який спародіювали для

озброєних до зубів охоронців нових еліт,

до, скажімо, такого пня

з кільцями літ, як я на порозі дня

наприкінці серпня десь на березі чи Дніпра,

чи Самари із моторки гудінням

чи гелікоптера понад дахом копра,

то впізнаєш мене. Павутиння

тим од патини відрізняється, що за ним –

не якась давнина умовна, не грим

на уламках часу, а конкретна річ,

яка зветься початком агонії

(в кращому разі) і реальним кінцем

завершується, якщо не підставлять пліч;

тож занурення в час небезпечніше, ніж

опускання на 3.000 м у батискафі;

там оживають мертві змії в карафі,

каракурти, тарантули і хрестовики,

що плетуть павутину часу,

попереджають чоловіків

зрадливих жінок про негласне

спостереження з астрономічної відстані

Всевидючим Оком, що напряму

поєднане з Трубним Гласом.