Дім на Банковій

Юрій Буряк

Я жив колись у домі Лібермана

на вулиці, де молодий Бердяєв

із Кантом під пахвою під платаном

свій розум осягав, а той навзаєм

йому пропонував шляхи оманні:

он старший брат, поет малоросійський,

уже пішов у малоросіяне.

Але для нього це було занизько.

Тут коні схарапуджені уранці

підвозили Ігнатьєва в кареті

і сміх дитячий на скляній веранді

не віщував лихої круговерті

ні пансіону київських панянок

(яке сусідство з філософуванням!),

ні сутінкам, які перейдуть в ранок,

ні лютеранському віровизнанню

в будинку Шлейфера; але химерний трилер,

що Городецький наліпив на домі

(це смерть дочки крильми його накрила?),

тут оселився з вийстям у Содомі!

І обертом з непевних перспектив

куточка Києва у світовім розкладі

зароджувавсь державницький мотив,

що булавою скресне в гетьманаті.