«Янголи ширяють над узвозом…»

Юрій Буряк

Янголи ширяють над узвозом, плаче на Подолі Божа Мати:

Те, що сріблом віку одзвеніло, й те, за що ішли ви звоювати

Силу, що вам крила перебила, на дніпровський падає фарватер,

Звідки видно пагорб і на ньому

храм той, відспівали вас в якому.

Юнаки і хлопчики з Шулявки, із Подолу, Совок і Приорки,

Не чекає вас у місті слава, скрекотом зустрінуть лиш сороки,

Домовини пропливуть Хрещатик, і замкнуться тріумфальні арки

На замки, і сніг впаде жорстокий

на горбки, що скоро стануть парком.

Не під вас палаци очищають, не для вас готують каземати,

Над церквами висне гайвороння, і в лісах під Києвом на свято

Ангелів розстрілює бидлота… Плаче на Подолі Божа Мати:

– Ой же, комісарики бидляцькі!

Гой же, Винниченки-Скоропадські!!.