Вежа

Юрій Буряк

Перегляд інтернету

Гордий Горгон б’є по мізках Прищем і Рибкою,

з посмішкою ідіота, яку називає “улыбкою”;

Заплавський, власник борделів

і казино, корчем і мотелів, з пикою евенка,

“співаючий” еректор, виконує під балалайку “Заповіт” Шевченка.

Студентство Сумщини і Львівщини дрочить на Телебачника

і завтра під стінами Міносвіти – генеральна репетиція

оглушливого підсрачника,

навіть доктор фіз.-мат. наук і перекладач строф Данте Макс Віха

не знає, чи носити тестикули заст. міністра, чи поміняти їх на горіхи;

кілер з глушником на пістолі сідає в задрипану “ладу”

і перетинає кордон Росії, а потрапляє у Степову Елладу;

корки на шляхах, нескінченні тягнучки, “друзі”

серце твоє списують на онучі, на останньому крузі

автотреку, ставлять тебе, як фішку у кегельбані,

як ставлять свічку за упокій, кров’ю записують на Корані

ім’я, з яким ти звикся і в якому ідентифікувався,

що змушує думати про еміґрацію, чи (принаймні) евакуацію.

Довга зима сіє сніг з решета неба на скло інтернет-каварні,

ґрати знімають з вікон приватної буцегарні.