Бунт

Езра Паунд (переклад Юрія Буряка)

Проти занепадницькиих настроїв у сучаснiй поезiї

Я геть відкинути хотів би летаргію сьогодення,

хотів би я надати

Тіням владних форм,

А мрії одягнути в плоть.

“Ви кажете, що краще мріяти, ніж діяти?”

І так! І ні!

Так! – якщо мріємо про велич звершень,

І в нас палкі серця і помисли потужні.

Ні! – коли в мріях бляклість квіточок,

Хвилин забарних споглядання, що мляво

Падатимуть, як перестиглий плід з дерев осінніх.

Невже нам жити й помирати тільки в мріях?

Всесильний Боже, вдихни життя до наших мрій.

Не лінощі – життя!

Таж будьмо й ми людьми для мрій,

Не легкодухами! Лакеї часу мертвого, вони чекають,

Коли минуле те воскресне

Й проллє бальзам на їхні світові скорботи.

Всесильний Боже! Якщо вже ми приречені

Не діями, а мріями самими жити,

Нехай від мрій оцих тремтить і знає світ:

Це ми – його володарі!

Якщо ми тіні, дай нам бути тінями такими,

Перед якими тремтів би світ і знав,

Що ми – всесильні, хоч ми лиш тіні!

Великий Боже! Коли вже люди

На блідих фантомів звиродніли

І для них є небезпечним денне світло,

Бо їх страшить шум невблаганних літ,

Тоді, о Боже, прошу Тебе: повстань

На хаос, з лиця землі зітри безсилу неміч,

Нових титанів духу сотвори, що зрушать гори.

І заново цей світ перероби.

Примітки

Міць попередників Паунда – Суінберна, Росетті, Єйтса та інших поетів межі ХІХ–ХХ ст. була вихолощена епігонами, чиїм писанням властиві кволий еротизм, меланхолійна мрійливість, невиразна зужита лексика. Саме цим епігонам адресує Паунд свою “філіппіку”.