Плач за молодим англійським королем

Езра Паунд (переклад Юрія Буряка)

тобто за принцем Генрі Плантагенетом, старшим братом Річарда Левове Серце

З провансальської, з Бертрана де Борна –

“Si tuit li dol elh plor elh marrimen”

Коли б усі плачі, жалі й скорботу,

Все зло, всі дні похмурі, проминулі

Понад нещасним світом нашим, скласти

Докупи, це б здавалось жартом

Порівняно зі смертю Короля.

В руїнах – гідність, Юність – у біді,

Притиснуто важкою тінню світ.

Розрада в чім? де край жалобі?

Квиління, сльози і тягар скорботи

Судились посполитим і шляхетним,

Жонглерам, лицедіям, трубадурам.

Смерть-паніє, ти багатьох здолала,

Убивши молодого Короля,

Перед яким і найщедріший – скнара.

Овва! не знав і не спізнає світ,

Де зцілення шукати від жалоби.

О, Смерте, ти, призвіднице скорботи,

Радій тепер: поцілений тобою

Найкращий лицар. Все, чим світ пишався,

Ми бачили, взоруючись на справи

Блискучі молодого Короля.

То краще б, Господи, йому Ти дав пожити,

Ніж зграям тих негідників, котрі

Ведуть нас у тенета до жалоби.

Непевний світ! Як через цю скорботу

Іде Любов Надію поховати!

Нема нічого тут, що – не минуще,

Стає все більше праху тут щоранку.

Поглянь на молодого Короля,

Ось він лежить – найгідніший із гідних!

Плоть найпрекрасніша змертвіла,

І через те ми стогнемо в жалобі.

Того, Хто зволив нашої скорботи

Біль втишити, Хто втіливсь од Марії,

Хто смерть прийняв, щоб нас порятувати,

Того благаємо: о Боже правдосутній,

Помилуй молодого Короля!

Пробач йому, даруй прощення справжнє,

Хай увійде він до святого братства

Вже без недуги, суму і жалоби.