7

Юрій Буряк

Хто правді вірним був, хто безнастанно

Гасив гнів черні, що закон валила,

Того ні зір жорстокого тирана

Не спинить, ні стихій, ні вітру сила

Володаря вод Адрію бурхливих,

Ні Громовержець помахом правиці;

Хіба що світ обвалиться, й можливо,

Уламки страху погребуть сміливця.

Так Поллуксу і мандрівцю Гераклу

Лягли під стопи зоряні твердині;

Взоруючись на них, і Авґуст спрагло

Нектар безсмертних питиме віднині.

Наш батьку Вакхе, і тебе возили

За те ж упрягшись непід’ярмні тигри.

Так само Ромул з Орку вийшов цілим

На Марса конях, а Юнона в ігри

Земні утаємничила безсмертних

У колі їхньому: «Чому загине Троя

І рід Пріама, Гектором підпертий?

Щоб Рим постав. Тому я гнів потрою.

Хай вознесуться тричі мідні стіни.

Сам Феб хай зводить. Їх по черзі тричі

Зруйнують греки. Тричі голосіння

Троянських жон стенатиме по січі».

До жартів схильній, плач не личить лірі.

Куди ти, Музо? З ким ти? За чиїми

Стопами йдеш? Не піддавайся вірі

У велич, споневажену малими.