8

Юрій Буряк

Коли в Трою пастух віз Гелену, у Трою

Віз, лукавий, з собою Гелену гостинну,

Бог Нерей зупинив рух вітрів над водою,

Аби так провістити весь жах його чину.

«До родинного дому з поганим знаменням

Ту везеш ти, що в еллінах збурює звіра;

Проти шлюбу твого піднялися племена

З усієї Егейї і винесли вирок:

Шлюб твій знищити разом із царством Пріама.

Скільки роду Дардана смертей ти готуєш!

Скільки іншому роду готуєш так само.

Ось Паллада вже військо до бою гуртує.

Хай ти, гордий Венериним захистом, ревно

Мастиш кучері пишні, чаруєш піснями

Слух жінкам під кіфару – даремно. Даремно

Стріл уникнути хочеш. Невже ти не тямиш?

Списів брязкоту й браней тривоги у спальні

Переждати не мрій, від Аякса прудкого

Не втечеш, перелюбнику, мойри безжальні

Вибір власний шанують і дбають про нього.

Бачиш, хто серед тих, хто нестиме загибель

Іліону і роду троян? – Син Лаертів

Улісс, Нестор – пілоський цар, саламінець

Тевкр і Сфенел, приборкувач коней і смерті,

Поміж вершників вершник, їм страх не відомий:

Ось Меріон-стрілець, ось грізніший за батька

Тідід люттю кипить, псам віддати готовий

Твоє пещене тіло, розтяти на шмаття.

Ти ж, мов олень, що вовка побачив край лугу,

Крізь високу траву полетиш у нестямі,

Боягузе захеканий, – нетрі по кругу

І безвихідь. Не те їй. Не те обіцяв ти.

Хай відстрочить кінець жон троянських і Трої

Гнів Ахілла і флот із його кораблями.

Все ж, як сплине вода і зима за зимою

Протече, греки спалять твердиню Пріама.