1

Юрій Буряк

Від едельвейсів на альпійських луках

по зворах і ущелинах повз гори,

де стигне крига і стрілець із луком

у зоряного зубра зір націлив

на яблуневих пагорбах Шаяна,

між стовбурів високодзвонних бука

виходиш ти

в угорському намисті, у русинській

тканині з льону, в хустці і в намітці,

гірський ручай і сріберні дзвіночки

на усміх твій озвуться плахти сплеском,

в місцевій церкві на акафіст – «Отче!..» –

на світлій зелені її теменним глибом

відтінені святі перезирнуться.

А на вечірній службі у соборі

в підгір’ях, у містечку під горою,

твій голос буде в янгольському хорі

із вітражів над садом шелевіти

з добою Реформації як форма,

ти бганок злотом зір Його засліпиш

і Він опустить очі Свої долу,

і кров з-під цвяхів буркутами зволиш.

І вирине із-під склепінь дугастих

у темряві твоє тонке обличчя

під брижами століть на оболоні

дзеркальній, гейби вимитій сльозами…

– Так, начебто…

так, начебто, але могло б інакше.