4

Юрій Буряк

Меч Вітовта і Гедиміна погляд,

підйомний міст при Любартовій брамі,

де кірха лютеранська й православна

каплиця, де костьол і караїмська

кенаса, де качки летять над містом,

з’їзд королів у вічності в оглаві.

Ти камінь неба в золотій оправі,

де блискітки зірок вросли у кобальт,

в часи, коли нові авторитети

збираються в будинку відпочинку

і творчості, як королі, на стрілку,

ти світишся, як Світязевих течій

прозорі бганки, і вугрів придонних

святкового вбрання являє вечір

над водами, з яких у ніч виходиш,

далека скрипко, примх скрипкових

шалом ламка у таємницях лабіринтів

гольфстрімних течій і підводних тягів,

магнітна буре барв і форм різьбярських;

і все ж таки прозорої білизни лиш перша оболонка

над тобою і тіло, що незайманим лишалось

по грюнвальдських баталіях і штурмах

твердинь твоїх, фортець, садиб і замків;

а друга оболонка – та корсетом

стискала стереоскопічність ліній,

домежно наближаючи тканину

із синіх вод і чорних стріл вугрових

в розламах тектонічних до єднання

дна озера із океану дном – слов’янський первень,

від якого відходиш із відпливом і припливом

і повертаєш Мавчине єство з метаморфоз,

що спричиняють цикли взаємовпливів

трьох космічних тіл…

Волинських замків

спольщена краса – це третя оболонка,

гаптований атлас і оксамит

доби Могили й Радзивілла. Віньєтки

і заставки стародруків, довгі пальці

на клямрах золотих Письма Святого

і вітер унії у храмині, свічками

віск гарячий на аркушах Мелетія і на ажурі

візерунків, нетлінна плоть озерної красуні

у некрофільських мріях єзуїтів, бум конфесійних битв…

віск від свічок, дощ воску, віск ліпить,

заліплює до стану експонату у музеї мадам Тюссо

на асамблеях королів і в дні русалій.

– Так, начебто…

так, начебто, але могло б інакше.