7

Юрій Буряк

Купальниці в шишацькому тумані,

в одежі із води Сули і Ворскли,

травневі ночі, розкоші русалій,

гаптований під папороть сріблястим

узором і вогнями дрібноквіту

Уляни і Варвари оксамитний

сміх і відлуння… у церковних дзвонах,

у дукачів подзвонюванні в далеч.

У течіях, бистринах Псла і Ворскли

тіла, в яких вогонь тугий і щільний,

тіла для рук, що легко розгинають

підкови і шляхетну кров по жилах

женуть мов коней до нових ристалищ,

цілющих перехресно-генних версій,

до благості, яка на лезі шаблі

від близькості духовних катастроф

у засвіти зануриться на плесі.

Із вервій верес і течійних версій

палац Трощинського, Янівка у вогнях,

Яреськи з яблуневими садами,

на пагорбах шишацьких НЛО,

на псьольських звишах для нагірних спічів

і проповідей, з одкровень посталих

від споглядання зоряної ночі,

посланець космосу з родиною Вернадських.

У шемранні очеретів й рогозу,

в Сорочинцях у церкві над укосом,

у доморобнім полотні і прядках

з піснями веретільниць і на ятках

ярмаркарів серед намист з привозу,

у зорях над Великим Перевозом

із «Кобзаря» Семенка паровозом,

що поріднився з Гоголем й Трощинським,

у заростях шипшини і ліщини,

фамільних знаках із шабель і стріл

на лезі Ворскли голубій бистрі,

у серпні із мережив барокових

струміннями гаптованих смоковниць…

поміж дубів диканських Кочубея

і Василя Капніста дивних од

до вольності і де новий рапсод

Вергілія у шаровари вдяг,

де з люлькою козацькою Насон

обнюхав би Семенків паротяг,

лаштуючи свій римський баритон

до мови скіфів; тут звалився плуг

із неба і шубовснув у затон

ворсклянський, розливаючи по Пслу,

Сулі, Орелі й Мерлу золоте

відлуння сміху двох полтавок-пань

й пересміхи всіляких потороч

розходились мов кола по воді –

весь бестіарій пекла і ковбань,

вся мотор-січ і моторошність дій,

весь Гоголь без цензурних розкуроч

і без купюр та ін., та ін, короч…

ріка дороги до Петлюри прощ,

мазепинців кісток і круглих площ

між Гадячем й Зіньковом, де ткання

і орнаментика напрочуд просто

перетікають в однотонний колір

із металевим відблиском й загадки

дзеленькання, хитросплетіння в’язі,

набір космічних знаків цифр і чисел

з водою, кальцієм, із винаходом

плоті, пронизаної всесвітом судин,

з дзеркалами глибинних відображувачів,

системою себе-відтворення, з інстинктом

сил притягальних і відштовхувальних,

з глибоким кодом саме-тут і саме-так,

з найкращим прорахунком пропорцій тіл

земних жінок, наближених до ідеалу,

все вони скидають і перетворюються

на жінок на Пслі в тумані

спеки і жаги початку серпня

і входять в неопізнаний об’єкт під стріхою,

за пульт сідають, виглядом

подібним до ткацького верстату

ногами богинь їм руху надають

і під гудіння, що віддалено нагадує

хурчання прядки, злітають вгору…

– Так, начебто…

так, начебто, але могло б інакше.