1

Юрій Буряк

Прикривши душу регіонами,

Активний опозицьйонер,

Він переймався охороною

Себе, своїх та ін. стерв.

Він розбудовував систему

Зв’язків, підв’язок і шнурів

І згуртував навколо себе

Гурток вгодованих кнурів.

Він лестив їм і чухав спину

Й тому навчив своїх дітей

Хутчій освоювати ринок

І мати скрізь своїх людей.

Усіх пронюхував наскрізно

І всіх уміло користав,

Обрізував як вправний різник

І удавав, що не удав.

Міг відступити, приховати,

Удати щирого, збрехать,

Насправді ж був мудакуватий,

Але умів себе подать.

І подавав усіх потроху,

Кого доїв і наближав

До себе, аби мати змогу

Найбільше вкраяти з коржа.

До плебсу навіть опускався,

І з нього роблячи товар –

Не відповзаючи від каси,

З лайна витворював кав’яр.

А з часом ловко надрочився –

З мерців копійку вибивав,

І тільки числа, числа, числа

І з мертвих душ видобував.

На нього Кліо працювала

І Терпсихора… смоктала,

Заразним раком занеміг

І відмивав по всіх каналах

За всіх в одвіті противсіх

Бабло спілчанської громади,

Порозставляв мерців своїх,

Мочив з мушкета і гармати,

Збирав з усіх, де тільки міг,

Створивши лігу жертводавців,

На себе жертви спрямував,

В гробу їх бачачи у капцях,

У душу міцно цілував.

Писав промови і сельвети

На всі лади, на всякий смак

І злотоуст з анальфабетом

Звучали, як хотів мудак.

За приклад правлячи поетам,

Що подалися в крамарі,

Його летючки і сельвети

Гарантували їм “гран-прі”.

Усім медійникам на заздрість

Писак газету підім’яв

І під ім’я своє адастрив,

А з ним уся його сім’я

Узурпувала слово, мову,

Та не за так, а за калач

І нагинала калинову

Диктантом з радіоподач.

Здавалося б, що так і треба

Її із рабства визволять,

Що починати слід із себе

Раба вичавлювати… глядь,

Себе обставив стукачами,

Напохваті мав кілька сук

(О, це були ще ті сучари!),

що фільтрували кожен стук.

А ті, хто впав йому в немилість –

Ряди поповнювали жертв

Чи опинялися в екзилі

В краях поручника Кіже.