3

Юрій Буряк

…Доводилося виживати,

викручуватись як червак,

і не бажаючи вживати

за гроші і за просто так;

і щоб не вилетіти в дупу,

лизати (класикам) лади,

на все дивитися крізь лупу,

напоготові як завжди;

тому з літами давні рани

гнітили душу і кістки

позрушувані, як з екрана,

являли давні виразки:

як прогинався без страховки,

рубав до вивиху з плеча

і клеївся до прошмандовки,

щоб захистила від меча;

як щит і меч носив на серці

під лацканом на кшталт значка,

і досі часом за інерцією

до нього сіпалась рука;

та нині: психоаналітик –

уранці, ввечері – хірург,

бо розумовим інвалідам

потрібен лікар-деміург.

Є і такі, що після Бога

на рівні сфери янголів

тепер і в бізнесі підмога,

і панацея для хребців;

та хворість – се продукт побічний,

бактерія – не ворог нам,

у нас є інший ворог, вічний,

і ворог той се ти є сам!

Гординя і зарозумілість,

перепелині яйця цнот:

глупоти, заздрості і цвілі,

і забобонів цілий взвод.

На них нема імунітету,

не порятують жоден клас

ані система: спірохета

відпочиває хай без нас.

Він збив каркас чеснот докупи,

махину вибудував, щоб

життя не вилетіло з дупи;

в собі носив своє Ніщо,

небесні сфери засмітивши,

туди вніс розбрат і борню,

більярдну кулю запустивши

на поле брані і вогню.