Мур

Юрій Буряк

Ко-

ли падав

Берлінський

мур, я потрапив

у Лейпциг; прапори

ФРН стриміли із вікон,

велосипедистка біля росій-

ської церкви їхала у зворот-

ному напрямку; пиво й сардельки

над озерами допивали ще східні німці,

легенди нордичні, застиглі в камені, на-

гадували про війну з Наполеоном; Бах і

Гете являлися в середомісті; біснуватий ав-

стрієць над будинком з картинами Бьокліна

на сходах із темного туфу, сфінкси, що підпали…

шведський стіл у “Континенталі”, німецький

клоп (клони Рембо – з виставки “Штазі”). О пре-

красна Німеччино зал органних у кірхах,

ратуш, порожніх трамваїв, срібної

куртки для амазонки, свят різдвя-

них і ковзанок, бою годин-

ників; німецьких жінок,

схожих на матір мою;

останні бараки

присутності на-

ших; казар-

ми для

нас.

Vas is das?

Хлам*

Зала

у фермах

кінобудки на

Хламі, кінопроек-

торна; молодий Ма-

строянні, Софі Лорен.

Ферми. Метал. Зала у

фермах. Вальтер. Шляге-

ри Одеського порту початку сто-

ліття. Сходи залізні до кінобудки.

Зала, в якій вся Італія із небачення

баченням у проекції на трапеції ферм,

що як лев у стрибку над Самарою, гуркіт,

дальні гудки і вогні нагірного міста за островами,

за бакенами зі свистом і пирхканням

нічних паровозів, швидкісних поїздів,

що транзитом ідуть на Москву, Барна-

ул, а звідти – аж від Тихого океану

на Севастополь; нам усім снилися

колії, що обривалися там,

де нас не було; і одна

з них від Хламу

дійшла до Італії.

Це не так вже

й далеко,

як на вимір

життя.

* Район заводу вторинної переробки чорного металу на Вузлі