«Від...»

Юрій Буряк

“Від

самого

вигляду списа-

ної моїм почерком

сторінки відгонило

падлом”, – пише Брус.

Так після зрад і запоїв осто-

гидло мені спостерігати за еgo

невдахи, за еgo зрадженого, готового

стріляти у кривдника; голос втрачав гор-

мональні ознаки, був один шлях – кинути

цю писанину, переживати стани і ритми в собі,

у собі їх перепоховати й насолоджуватися

самому тим, що мені посилало Небо; тися-

чі станів, безлічі епіфаній ходячий могиль-

ник; та якось постукала в двері Смерть;

попередили про вихід у нескінченність,

про безмежжя просторів

і незліченну

кількість зірок –

і все піднялося із дна душі

і закамарків свідомості:

як після шторму

винесло з моря

багато

цікавого.