На Покрову

Юрій Буряк

На

Покрову

падав дощ,

м’який і дрібненький,

як Покрова Богородиці;

думалося про далеке, про

океанську далеч, далеко від

східних тираній, в оболонці краси-

вих ідей, думалося про плювок гюрзи,

вихаркнутий в амальгаму, про те, що ані

отрута (ані ложка дьогтю в діжці меду) вже

[не зможе] щось змінити у перебігу часу, в усві-

доменні малості між часовими безмежжями вниз-і-

вгору, назад-і-вперед, Покрова Богородиці

мжичою милостивою упокорить

сей рух, мікрон бунтарського

духу перед пустелею

всесвіту в мільярди

літ світлових.

Більшість із них не доросли за життя

навіть до розуміння

бодай однієї

з формул Ейнштейна.