6

Юрій Буряк

Усіх розчарувань й зачарувань хвилинних,

тролейбусного скла холодна течія,

і та, що смерть несе, за склом водою лине

і в’ється шарф її, як по воді змія.

Коханки промітні із терм Веспасіана –

їх пам’ятає скло, їх пам’ятає парк,

де в глиці і шипах кохання свіжа рана

і дерева горять навзір, як Жанна д’Арк.

Де Овруцької схил і плетива бруківки,

заплетено дахи у дикий виноград,

й годинників старих тремтять годинні стрілки,

і час повільно йде секундами назад.