1

Юрій Буряк

Вони переходять місток один по одному, їх переводить професор Лапчик – обходить ділянку трав’янистих рослин, тоді кизилових, і вони підходять до папоротевої ділянки;

згори йдуть Андрій Т., син академіка, і син професора Б. І. професор Сергій, повен проектів і нездійсненних мрій, які завжди здійснювалися;

Заплавський-паломник тягне інвесторів на налигачі – Тельмана, Гейтелькніссера і Мазька; кіт Вареник полює на білочку; бомжиха ловить вивірок на горіхи, а взимку ходитиме в шапці з білячого хутра із парку ім. Академіка Фоміна; кіт Василь збирає данину на дитмайданчику у стурбованих мамок і бабць, підходить до американського дипкур’єра, чи, пак, місіонера чи волонтера;

дуднять у свистілки, у торохтілки б’ють уболівальники “Динамо”, братів Цуркіних зіштовхують лобами над пам’яттю Лобановського, сьогодні останній матч з королем їхнім – Парамоном, скандування і галас над стадіоном долітає у хащі саду;

від Микільської Ботанічної йде процесія з корогвами, несуть ікону Христа і вимагають заборони української мови перевдягнені слуги Єгови; з моста, чи, пак, з віадука від Кудряшовської напроти Вокзалу ідуть шахтарі й марґінали з плакатами, з намальованими на них штреками і прокатами, і б’ють касками об асфальт; на Вєтрова з будинку, де жив Дм. Дорошенко, довго настроюють альт для дами, яка виконуватиме шедеври вокалу;

друг Сучков несе в кульочку солоні горішки (для кішки), типу – в дар від данайця; крук на гілляці червоного дуба додзьобує бомжачі яйця; комп’ютер мерехтить у затемненій кімнаті, освітлює її як акваріум; п’яні ботаніки латину інтерпретують на сопроматі таблицею назв ботанічних; сантехнік матню застібує в іржі чи губній помаді; труба поливальна влітку збирає “усіх бажаючих”, обирають козла-відбувайла, до нитки його обдираючи; світять ліхтарі з маскаронами з позаминулого віку; їжак дивує зі стража, дивлячись йому в пику; Ривкін, колишній полковник секретного відділу “ящика”, охороняє кущі кизилу від нападу капустянок і ящірок; зороастрист іранський, кандидат наук, аналізує християнок, і перст йому не всихає від святотатства; Пальма, сука, що з боком обдертим збігла від гицлів, вивчає історію папства і меню мусоропроводу місцевої школи міліції; Лорд і Альф, мої друзі-пси, ніяк не поділять книжку п. н. “Мудрые мысли”;

на Траутфетеровій гірці академік Сер. Біблокінь рве кролям травичку, а син академіка Торбачівського вигулює ще й теличку; кущ якоїсь рослини “білокінчикової” зупиняє увагу С. Біблоконя, в профіль на сонці видно, як його кидає в піт, і Торбачівський, замість нашатиря чи нітрогліцерину, дає понюхати йому щойно розквітлу квітку магнолії.