Котарбінський

Юрій Буряк

Пролетіли ібіси над країною пірамід,

од лапідів загинуло кілька центаврів,

Лесбос підземного Орка, алея з лаврів,

написи давньогрецькою визублили граніт;

Юда і Лазар, повсталий бозна із чого з-під,

Прахової обличчя, Врубель сліпий у Лаврі,

в лаврі, чи в богодільні, у психлікарні аурі,

як ломикамінь з кров’ю крізь лабрадорит;

кров’ю набряклі барви, то є орлине пір’я

й понад Сафо у мальвах марева і сузір’я,

голод і малярія, тюрми і польський ген

Аve Maria! – з хору голос: – Аve Maria!

Сонце, яке не світить. Світло, яке не гріє.

І нескінченні красуні з поглядами мурен.