«Ось Артеміда на спочинку....»

Юрій Буряк

Ось Артеміда на спочинку.

Ось, фавн, сиджу під кипарисом.

І оком вогняним Бариса

знов абстрагуюся у стінку.

Я так любив колись цю жінку.

Здається, що люблю подосі,

хоч літо хилиться під осінь

і настають часи ужинку.

Бджола дзижчить мені на вухо:

“Не тішся, буде знов посуха”.

Мов кедр ліванський, обростаю

корою, над Ай-Петрі хмари…

Кому б вони були до пари,

я знаю. Вигнаному з Раю.