Політична погода в пейзажі Кіріко

Юрій Буряк

Погода, яка в’їдається в душу,

як слово, яке в’їдається, або як черва

могильна, яка в’їдається, і нараз

відпадає; перечекати мушу

цю велику постать, закам’янілу тушу,

яку на тлі узбережжя з одноманітним обрієм, як з одра

видно з усіх точок одра-

зу, що в хронічних дощах на боксерську грушу

скидається, не вистачає групового портрета лабра-

дорського узбережжя аборигенів,

ця туша-груша великого мужа конає під слово Lenin

а може геній, але не від великого розуму

і т.п. не з (від) добра.