Подарунок від Наталі (ІІ)

Юрій Буряк

Матерія, відомо, незнищенна,

і реінкарнувався з мушель бик,

із моря аж до Києва добіг

і оселився в мене.

Тепер його планида дерзновенна

мене бодає рогами у бік;

я знаю, він віддав би все, аби

з’явилась тут арена.

Тепер я снюсь йому тореадором,

від’єднаний вузеньким коридором

від виходу його у вільний світ;

дві мушельки очей, налиті кров’ю,

від’єднують тепер мене і від

очей, колись наповнених любов’ю.