«Ще всі живі...»

Юрій Буряк

Ще всі живі, ще слово “смерть” –

абстракція, чужа й холодна;

іще гадюка підколодна

тримає інше реноме (ні бе, ні ме)

іще не похитнулась твердь,

і розгортаються полотна,

ще п’ють до дна, і сука жодна

мене брехнею не дійме,

та вже накреслено в скрижалях

чи в святцях долі вирішальних

для дійових осіб усіх

і так жорстоко і прощально

звучать у тиші тій крещендо

слова розмов, за тостом сміх.