До чужої пастви

Юрій Буряк

нових пісень до дзвонів лаврських треба

не тропарів а щоб заграло небо

над Києвом і над Дніпропетровськом

де Монастирський острів Кобзаря підносить

без голови де майорять чужинські маєстати

трикольором де все що є і все що має стати

стенає у небесну вишину –

всі прапори сприймаю наче рідні усі країни та чому ж одну

ані ЄС не хоче ні Росія

невже тому що відвернувсь Месія

котрого Володимир узаконив

і ти була ув упряжах комонних

летіла у ридванах за прудкими кіньми

чому твої пани лишились досі свиньми

й підводитись не хочуть із колін

чом до чужої пастви лаврський дзвін

щосвята калатає як до рідних

невже твоєї мало їм палітри

що кличуть шустерманів киселів

тлумачити не переможний спів

а кожен віддих вдих твоє зітхання

чому орда хозарських зайд захланна

шматує твоє тіло пречудовне

і майже поголівно поголовно

чужинець править бал у твоїй хаті

а ти не скажеш «Годі вам», «Ну хватіт»

чому твоєї мови не вчимо

й накинути на тебе кожне чмо

силкується то зашморга то шворку

терпіти можна у сім’ї потворку

але щоб стільки монстрів і потвор

нащадків тих кому за термідор

не довелось ніде відповідати

на кому кров і безневинних страти

потягнень класових немилосердні судді

були експлуататори в підспудді

і стали класом визиску сьогодні

піднеслися на гроші всенародні

чому скажи чому регоче всяк

із блазня на якому шапокляк

гойдається й дзвіночок дзінь-дзелень

але ніхто й ніде анітелень