«Ти живеш, а в шашці тротиловій шнур...»

Юрій Буряк

Ти живеш, а в шашці тротиловій шнур

Добігає кінця, пробігає, мов щур,

Вогник, руки і голови, цятки від урни

І бетонні слова чи то блазня, чи урки;

Нашій мові хрящі розтинають пінцетом

Чужомовні анатоми і фармацевти

І виходить вона на всесвітній базар

З торгашами, як блядь на Приморський бульвар,

Її знов нахиляють під імператрицю,

Де вона лиш рабиня, а він де патрицій,

Холуяка державний, гнучкий наче глист,

Що на мову державну дрочив голокіст,

Він розучує скинуту зверху лектуру –

Фугу смерті твоєї, усю партитуру,

Ти пливеш у морях без руля і вітрил,

Ти живеш у краях серафимів без крил.

Навіть Господа Бога приватизували

І до граду Господнього припаркували

Хто роллс-ройса карету, хто майбах чи джип,

Не здає ж собі звіту, навіщо він жив,

Знову трюмами вкрив би тебе, Україно,

Цей, без вусів. А косить, чувак, під грузина!