Вузол

Юрій Буряк

Ті осінні із присмаком злочину вечори, коли, перестрибуючи паркан, застигав ти у леті, дні, що спливають у Лету, ти наближаєшся і припадаєш до шиби, за якою метелики ніг жіночих зводили крила й розводили їх, і як павичеве око чи махаонова зірка таємниче світила пурпуровим пригашеним світлом, як ота пурпурова довічно планета, молочні шляхи білих ніг відкривали свої таїни, таємницю, стискалося серце і надимались штани, вечори із присмаком злочину, плід заборонений, який відкривали жінки з нікельованих крісел, блиск яких у Тарковського фільмі передав Баніоніс, той «Соляріс» відкривав під великою лампою в задзеркаллі за шибою вечорами із присмаком злочину заборонений плід.