Прибирання квартири

Юрій Буряк

Зранку, замість зарядки і чистки зубів,

Прибираєш кімнату, миєш підлогу,

Квіти, для порядку, всохлі давно, поливаєш,

Тобі не спадає на думку, що лиш варто

Почати – і край непочатий роботи

Відкриється раптом: під диваном виявиш

Чорні колготки (це було 10 років тому,

Може, й більше), ви були тоді трохи

Під газом; артефакти твоєї любові

І жагучої пристрасті (швидше останньої) –

Лейба презерватива (ти тоді їх носив у кишені),

А ось ті ажурні труси, які зникли безслідно,

Предмет особливої гордості й пошанування,

Фетиш (ти знімав їх із неї так часто,

Як того дозволяло здоров’я – а здоров’я

Було ще нівроку!); скільки насіння!

Ти тоді купував по суботах його на базарі,

І ви його лускали ввечері, лежачи поряд

І дивлячись Пашу-діджея чи Camedy Club,

Чи уйобків з ВееРа у шустера і в кисельова…

Скільки насіння! Ніби армія сірих мишей

Протаранила поле із соняхів чи будьонівці

Після атаки слухали Бєдного і Голодного

Вірші; авторучки, ну це й зрозуміло, поміж

Ними й улюблена, що в бермудський трикутник

Запала, – мабуть, тебе не було і вночі я

Записував щось, а заснувши, знаряддя і

Випустив з рук (як нагадує це мені у Помпеях

Розкопки!), так вона і пролежала тут до

Всихання чорнила, як докір не здійсненим

Планам; купа іграшок – ними ти Мурку,

Бувало, перед сном розважала: кульки,

Гумки, якісь бронзулетки, дзвіночки, якісь

Ланцюжки і цукерки – ти її дуже любила,

Мурку-приблуду, яку ми знайшли кошеням ще

І яка із кватирки 4-го поверху перестрибувала

На балкон і зривалася кілька разів, викликаючи

Сльози у тебе і тривожне шукання її з ліхтарями;

Так тривало роками; Мурка витіснила мене;

Ти зробила кар’єру; почала купувати собі

Дорогі черевики (ці коробки від твоїх чере-

виків і туфельок!). Їх було дуже багато,

Ніби ти на весілля збиралась. Бо жили ми

На віру. У цих туфельках ти поступово

Віддалялась від мене, і чим далі ішла, тим

Гарніше взуття ти собі вибирала. Скільки пилюки!

Маски арлекіна і дівчинки біля ліжка

На шафі, теж запилені, але незрушні.