«Ти не знаєш, скільки триватиме ера...»

Юрій Буряк

Ти не знаєш, скільки триватиме ера:

чи до появи нового бога,

чи до нескінченності сірого вітру

над руїнами світу, до розвалу еСеРеСеРа

чи до союзу нового

«вільних» народів, котрі подолали гідру

не важливо – чого, одне слово, якогось «ізму»

чи якогось великого зла, не важливо,

чи добра, яке злом наречуть і повалять,

а тоді припадуть, відкадять, справлять тризну

веселу, й заживуть на кістках безтурботно й щасливо,

навіть більше, згадають усіх, хто в опалі

загинув (поіменно!), принесуть рушники і з попами

відспівають, пробачать призвідцям, катюгам…

Скільки ера триватиме ця, ти не знаєш,

та воно й не потрібно тобі, ні гріхами,

ні чеснотами, ні отцем-ані-сином-ні-духом.

Безкраєм, може. Абсурдом без дна і без краю!