З майбутнього (ІІ)

Юрій Буряк

Сивий поштар до лапок голубів

приторочує з Форуму вісті, має надію

в русло старе завернути оскаженілих

коней історії, що полетіли убік;

вісточки шле своїм друзям, кличе до дії

і приміряє до вчинку свого Фермопіли.

Кревної помсти ніхто не уник-

нув, та краще усе ж, ніж тинятись по нетрях,

стрітись віч-на-віч із фатумом, краще кинджалом

нитку життя перервати навік,

мойр не ждати і не триматися вперто

думки про милість, а може, й надії на жалість.

Запах імперії в пори просяк –

лепрою тхне, і в блакиті прозорій

жертв гаруспіцій збираються родичі в зграї,

зодчий Вітрувій закріплює знак –

в парусний купол вдягнув лепрозорій.

Левові пащу німий Геркулес роздирає.