1

Юрій Буряк

Укра-

їнець з Пе-

ремишлянщини

Святослав у вагоні

окупаційної влади, до-

їздить до пункту призначення;

їх викидають у сніг у Біармії, снів

золоті вервечки тягнуться за паротягом –

там його дівчина, сад, Холмська Русь, Бе-

рестейщина із нальотом польщизни; сни ури-

ваються, коли із товарного трупи виносять –

тих, хто не витримав благ перевезення до “нової

вітчизни”; довбнями сніг розгрібають і штабелями

вкладають небіжчиків; без салютів і навіть без плачу

на морозних вітрах воркутинського краю; ті, хто ви-

жив, будують бараки – влада народу костоломної ери

квітучих садів: кілька місяців – оселедці в іржавій

посудині: харч для новоприбулих – благо, снігу

доволі, щоб втамувати спрагу; вертухаї,

дроти колючі, гвалт собак, схожий

на їхні команди; переддень

Світової.

У цей час у сандармоських

лісах крони шумлять,

у вурдалачих снах

над анонімним

захороненням

польських легіонерів.