1

Юрій Буряк

Андріївська церква летить на скло “бобика”,

а “бобик” повертає з Волоської

на вул. Хвойки;

краса собору – в опіку,

Венери Мілоської

зойку.

Скло розвертає собор небом і пагорбом,

злітає уверх віддзеркаленням,

в амальгамі

святої Трійці аура

і співом ангелів –

гальма.

У соборі св. Андрій Бориспольця хреста язичникам

ставить, а кн. Володимир віру нам

визначає:

чи варта шкурка вичинки,

Перун чи вирине

в чайок

шумі й кигиченні? Як ангели – зграйкою

на водах і понад бистринами

в склі собору

і над автозаправкою,

понад часу брилами

вгору

летять… і влітають до храму, лопочучи

по-справжньому найбілішими крилами

твого плаття,

так річчю з моєї вотчини

стають, а над криласом

з бантин

падають скалками чи сонця, чи місяця,

ми над апостолом підіймаємось,

ми крізь вікна

овальні шукаємо місця ви-

ходу, збиваючи

лікті,

і скло летить на паперть порожньої храмини

у зворотному від нас напрямку,

і об мармур

хрясне рука відламана,

перстом вказуючи на багряну

барву.