2

Юрій Буряк

Згори узвозу на бруківці

напроти Андріївського собору

зупиняється авто і з нього виходить шлюбна пара,

обличчя у нареченого à la Рокицький,

вона демонструє покору,

а він погляд відводить чи на фалди її шлюбної сукні, чи на фари.

Клацають фотоапарати, вмикають “спалах”,

наречену зашарену поймає сором,

а вгорі золотіють бані єлизаветинського часу, якимсь кошмаром,

у мозку нареченого зринає: “процес”, “опала”,

сьогодні неділя, а у вівторок

зустріч на Володимирській, і знову допит, й допитуватиме та ж сама шмара.

Що їм треба і чого вони хочуть?

Костюм, одначе, з англійським лоском.

Наречена схожа на королеву Вікторію, а з каси на відвідувачів Андропов

незблимно уперив очі

і якийсь тип треться задом об ріг кіоску.

11 травня, а надворі спека, і вже продають воду з сиропом.

На світлині, як на камеї

(не пам’ятаю – хто): імператор і його дружина –

витончені профілі римського карбу на тлі вітрила

корабля, що привіз Андрея

Первозванного, і так ми назвемо невдовзі нашого сина…

якщо у вівторок не стриножать коня і ангелу не обріжуть крила.

До Будинку кіно прийдуть люди

(половина з них вже гуляє весілля в Раю чи в Пеклі),

а на розі Червоноармійської я зустріну жінку, слід загубивсь якої

років з десять тому: як від Іуди

вона відсахнеться, а колись же до дір зачитали Берклі

чи Гоббса. Хтось казав: “Краще б Леніна!” А тепер – до вівторка думай, що скоїв,

як виховуватимеш дітей ти

в цій країні для бидла – під недремним і пильним…

гукають в автівку, виблискує брук на травневому сонці,

серед гостей буде й хтось ідейний;

тип, що стояв біля кіоску, стрибає за дзеркалом автомобільним,

яке відбивається в золотій каблучці нареченої і в нареченого оці.