Pietà
Переклади Юрія Буряка та Володимира Маккавейського
Паоло Веронезе. П’єта. Бл. 1581. Полотно, олія, 147 × 111 см. Ермітаж, Санкт-Петербург
Pietà
Jetzt wird mein Elend voll, und namenlos
erfüllt es mich. Ich starre wie des Steins
Inneres starrt.
Hart wie ich bin, weiß ich nur Eins:
Du wurdest groß –
……und wurdest groß,
um als zu großer Schmerz
ganz über meines Herzens Fassung
hinauszustehn.
Jetzt liegst du quer durch meinen Schooß,
jetzt kann ich dich nicht mehr
gebären.
Pietà
Біда моя виповнює мене
безмовно, терпну мов
серцевина каменя,
й тверда, як є, я знаю лиш одне:
великим ти ставав –
…великим став.
Щоб надто гострий біль
в облогу моє серце взяв,
немилосердно
і ось лежиш ти, знятий із хреста,
упоперек мойого лона.
Тепер тебе родити знов
я не спроможна.
Pietà
И скорбь моя полна, неизреченно
Мной овладев. Как изваянный лик,
Как камня глубина,
Я коченею.
Тверда во мне лишь мысль одна:
Ты стал велик –
…и стал велик!
И что великой скорбью ты проник
Мне в сердце, слабое пред нею.
Вот поперёк моих колен лежишь ты.
Я больше не умею
Тебя родить.
За виданням: Райнер Марія Рільке Життя Марії: Цикл поезій. – К.: Українські пропілеї, 2017 р., с. 69 – 73.