Відпочинок по дорозі в Єгипет

Переклади Юрія Буряка та Володимира Маккавейського

Rast auf der Flucht nach Ägypten

Diese, die noch eben atemlos

flohen mitten aus dem Kindermorden:

o wie waren sie unmerklich groß

über ihrer Wanderschaft geworden.

Kaum noch daß im scheuen Rückwärtsschauen

ihres Schreckens Not zergangen war,

und schon brachten sie auf ihrem grauen

Maultier ganze Städte in Gefahr;

denn so wie sie, klein im großen Land,

– fast ein Nichts – den starken Tempeln nahten,

platzten alle Götzen wie verraten

und verloren völlig den Verstand.

Ist es denkbar, daß von ihrem Gange

alles so verzweifelt sich erbost?

und sie wurden vor sich selber bange,

nur das Kind war namenlos getrost.

Immerhin, sie mußten sich darüber

eine Weile setzen. Doch da ging

sieh: der Baum, der still sie überhing,

wie ein Dienender zu ihnen über:

er verneigte sich. Derselbe Baum,

dessen Kränze toten Pharaonen

für das Ewige die Stirnen schonen,

neigte sich. Er fühlte neue Kronen

blühen. Und sie saßen wie im Traum.

Відпочинок по дорозі в Єгипет

Ті, котрі захеканими ось

щойно лиш втекли від дітовбивства:

о, як непомітно високость

увійшла в них, стала їхнім вмістом.

Ледве чи в лякливім озиранні

страху менше в поглядах було,

сірий мул тягнув гарбу, в чеканні

світ завмер і зачаїлось зло.

І вони, маленькі, в цих краях –

так, ніщо – йшли повз чужі божниці,

і боввани репалися ниці,

й розсипались вівтарі на прах.

Та хіба хтось думав, що хода ця

зрушить все і здибить цілий світ?

Й почали вони себе боятись,

лиш дитина не боялась бід.

Змушені в оазі зупинитись

на спочинок все ж таки. Та глянь:

дерево схилило свої віти

і гойдає ними як слуга:

у шанобі. Дерево, якого

древнє віття мертвим фараонам –

над чолом одвічна охорона,

шану воздало. І знову крона

зеленіє. Як вві сні – дорога.

Отдых на пути в Египет

О, как стали сразу велики

На пути в иной конец вселенной

Те, кого в слезах живой тоски

Изгоняла казнь новорожденных!

Еще в каждом отдаленном гуле

Взгляд искал погони по следам,

А уже чета на сером муле

Угрожала гордым городам:

Беглецы среди чужих застав,

Меж иных святынь брели со страхом,

А кумиры рассыпались прахом,

От испуга разум потеряв,

Кто бы думал, что пред их судьбою,

Обессилев, озлобится свет?

И им стало страшно пред собою,

Лишь младенец не боялся бед.

И когда в дороге отдыхала

Странников усталая чета,

Каждого зеленого листа

К ним склонялись тихо опахала;

И стволы, чьи ветви в вышине

От полета вечного эонов

Охраняли мертвых фараонов,

Одевались молодою кроной…

И они сидели как во сне.

За виданням: Райнер Марія Рільке Життя Марії: Цикл поезій. – К.: Українські пропілеї, 2017 р., с. 54 – 57.