7

Юрій Буряк

Час сходження і час падіння, поміж якими три десятиліття

Являються тобі солдат Суворова, що переходить Альпи,

Ти прориваєш чагарі і випадаєш в простір дня, в геометричні

Побудови креслень, теорем, рівнянь Евкліда. Проте лиш рух

Запам’ятався, рух скажений на пару з кимось із наближених

А. Т., але внизу – летейська тиша. Хіба що, ну хіба що –

Пістоль, мушкет чи гвер ти заряджаєш і грозишся у щупу

Розрядити одному стукачеві, що з переляку маску свою

Скинув, якраз напроти входу до амфітеатру. До патефона

На високій тумбі А.Т. підходить, як піаніст Башкіров із почту

Короля Іспанії підходив до фортепіано, і пальцем Башкірова

Знімає з патефона кришку, на себе тягне машинерію «комбайну»,

Прикидану тисячолітнім пилом, і, як Башкіров, кришкою рояля

Над клавішами патефонний устрій розгойдує ривками спересердя.

І пил століть здіймається над ним і осідає вже під супровід мелодій,

Що линуть із усіх шпарин і дір, і накладаються шарами на взір

Комп’ютерних на слух, на зір, на простір і на час.

Тоді й розплющуються очі, і триває павза, щоб знов поповнить лави

Екстремалів суворовської армії у Альпах, зустрітися з гаркавим

Стукачем і вигавкатись люттю, послухати Утьосова нарешті,

Припавши до шпарини в подобі музикальної шкатулки

З Башкіровим, котрий живе у ній, як домовик у старосвітській скрині.