4

Юрій Буряк

Якщо зсунути матрицю часу від

дня, коли хтось один із бомонду

несвідомо засвідчувався як “свідоміст”,

а над ним вивищувався содоміт,

відривались по повній тоді без понту.

Якщо зрушити матрицю часу від

дня, розкритого, як лернейська мушля,

але не перламутрова, як оцей краєвид,

де дрібниться світло і проступає графіт,

а – багряна, немов оббілована туша,

то уздриш ти матриці часу слід

дня, коли й ти, велетенська тушо,

насувався, бувало, на хризоліт,

на оцю хризантему ранкову, на цей дивоцвіт –

й натикався лиш на свою не врятовану душу.

Час це слоїк або ж кристалічний щит,

рік із роком лежать як тонкі крижини,

що потрапили в шторм, а до шторму був кригохід,

а до нього – додатком до річки був Геракліт,

час і простір із позначками: режими.