7

Юрій Буряк

Я за те молюсь, щоб лишився слід

по стрижах летючих у цій молитві.

Якщо зрушити матрицю часу від

дня, як цей – мов розбитий щит,

хай відступить день цей по гострій бритві!

P. S.

Якщо зрушити матрицю часу від

дня, коли за сто сорок років

спека не досягала міт,

за якими однакові жар і лід,

до одного дня в одинокім

пробуванні твоєму, в якому вік

розкривався символом нелогічним

у майстерні художника Є. у рік,

коли амальгамою плив потік

кранів, кренів, кринів і електричок –

рік, розбитий на кавалки із брил

видив під тиском твого кохання,

рік, коли кришився рил акрил

і цинобра в палітрі рознятих крил

лиш доповнювала кровопускання,

я повинен сказати для всіх тупих

недалеких учасників і самовидців,

що чинилося це не для їхніх пих,

не для їхніх відбризків і дружин дурних –

задля інших цілей, якщо дивитися

крізь потріскане скло, за межу, туди,

де від часу зсохлася амальгама –

скільки там непотребу і бурди,

і пліток з чутками, які сюди

лізуть, стукаючись лобами:

щось значуще зронити силкуються, з вуст

запах чути од страв домашніх.

У здоровому тілі – здоровий глузд

і здоровий дух, як для молі дуст…

Жар і лід сьогодні – для всіх вчорашніх.