6

Юрій Буряк

Якщо зрушити матрицю часу від

дня, коли цей комерсанта палець

викликає фантомні рефлекси, в світ

стадіону, матраців борцівських і аонід,

присмак солі відчуєш, який залишає далеч,

висхлі бризки солоної хвилі, піт,

вітер – звідти, де все було тобі рідне

і в словах не дзвеніла грошева мідь,

слово “брат” вимовлялося як “граніт”,

і сестра не скидалася на єхидну.

Якщо зрушити матрицю часу від

дня, який перетворюється на літа,

дня, спресованого у моноліт

від останнього поцілунку, то сила літ

зчавить мушлю лернейську мармуром світу.

В цей відтинок вкладеться багато від

хреста над урвищем до хреста на тілі.

Але, видно, змалився вже до цвяха світ,

і молитва моя – не за тебе звіт:

щоб забити цвях, треба мати силу.