11. Au salon

Езра Паунд (переклад Юрія Буряка)

Її похмуро-чарівна

Загонистість так само люба,

Як жарти з перцем.

Вродливіших за неї я не знаю.

Коли поезія зійде з небес до фактів,

І злинуть наші душі в небеса,

де їхня батьківщина,

Тоді і справи наші в кожнім акті

Постануть і чинитимуть свій суд;

Вважаю, є десятків зо два істин

Із неспростовних, що весь час при нас:

В одному й тому ж місці чай п’ємо

(куди сучасність нас втягла, одначе)

“Чай” (К бісу!)

на чорта нам ті Цезарі, пий чай,

Балакаймо про успіхи, зчиняймо бучу,

Облиймо брудом наших ворогів,

Берімо хортів на смик, щоб валували,

як пси де Коверлі? [14]

Се є винагорода нам за труд

sic crescit gloria mundi [15]:

Се коло, що не більшим є за трьох,

котрі нам є милішими за решту,

Та купка, чия думка важить більше,

ніж aegrum vulgus [16], що роззявить пащу,

І, тхнучи перегаром, винявчуватиме похвалу.

Цілком конкретних декілька речей –

ці скриньки, милі серцю, і пенати,

І декілька є звичних, точних форм,

які лише потверджують марноту.

Примітки

14 Сер Роджер де Коверлі – персонаж, створений Джозефом Едісоном у “Спектейторі”, типовий представник великих землевласників часів правління королеви Анни.

15 Sic crescit gloria mundi (так зростає земна слава, лат.) – перероблений Паундом вислів Sic transit gloria mundi (так минає земна слава).

16 “Aegrum vulgus” (хвора чернь, лат.) – так у праці “The Spirit of Romance” паунд згадує італійського письменника доби Відродження Джованні Ауреліо Аугурелло (1440– 1524), де твердить, що його “аegrum vulgus” (“хвороблива юрба”) ще зневажливіша, аніж “profanum vulgus” (безмозка чернь) Горація.