3

Езра Паунд (переклад Юрія Буряка)

Йде воля до життя

від мене.

Я краюсь мукою й стражданням –

химерно-витончена хворість.

Хто доведе,

Що не кохання мене спіткало, –

Як ти далеко!

Та все ж вона була вже поруч,

утроба вічна.

І чи не дивно, що одну й ту саму душу

Кохання здатне двічі уражати.

. . . . .

І я був Енгусом тисячоліття,

А вона, безсмертна, була зі мною завше,

Із хвилями змагалась, та не відходила.