Еміґранти

Юрій Буряк

1

Вони живуть далеко від батьківщини поета,

що зреалізувався, котрий збудував маєток

для них, на заздрість усім халуп’яним класикам,

озера шмат прихопив і леваду для пасіки,

а вони втекли у вітчизну автора «Особняка» і «Ферми»,

і «Світла у серпні», й «Шуму і люті», і покинули терми,

т. б. сауну, сад, город і хороми з тінями в люстрі

власника, не люстрованого, лояльного, як на устрій,

що крила ампутував йому, а потім пересадив таки із пегаса,

давши йому достаток, нехай не райський, та все-таки в інших каса

навряд чи і спромоглася б змагатися гейби з часом;

та він, що так побивався можливо-

стями, які з’явилися надто пізно, чогось усе ж не діждався,

а міг би з його талантом. А міг би, він був атлантом,

він міг перетнути Атлантику, як зроблять це його діти,

покинути батьківщину у пошуках Атлантиди.

2

Тут ти був грибником і рибалкою,

виїздив на шипшину й печерування

і нікому не був потрібен, за в. р., зі своєю стрибалкою

в обручі вогненні і з чревовіщанням;

тут ти був геніальним відлюдником, анахоретом,

з корком на лампі, в капцях на босу ногу, з чолом Сократа,

а там би нікому на хор, є там з баксів авторитетом

публіка чорно-біла, запахами строката;

тут ти був ґудзем серед мільйонів ґудзиків,

а там почуватися мусив би викинутим гнатоном,

хоча і пейзаж там із хмарочосами, джазова музика

в парку періоду юрського понад самим Гудзоном.